Отримала задоволення, читається легко http://loveread.ws/read_book.php?id=15795&p=1

_________________
Неможливо перетворити землю на рай, але потрібно завадити їй перетворитися на пекло.
(Патриарх Сербский Павел)

Соромно...
Хтось купує коханці конвалії,
Чиясь жінка шопує в Італії,
А вдовиця майданівця хворая!!!
Соромно…
Десь вмирають солдатики з голоду,
Від байдужості, кулі, від холоду,
А в столиці скирдуються долари!!!
Соромно.
Десь голосить на цвинтарі мати,
Десь залишились діти без тата,
А журнали пістрявлять акторами!!!
Соромно…
Десь фашистів приборкують кіборги,
А ми знову проґавили вибори
Й привели до парламенту ворога!
Соромно…
Десь мерці, десь розруха і горе,
А ми їдем в Єгипет на море,
Мов війна за далекими горами!
Соромно…
А до влади злітаються ворони!
Соромно!(с)

_________________
Неможливо перетворити землю на рай, але потрібно завадити їй перетворитися на пекло.
(Патриарх Сербский Павел)

Вічна мова українська

Ще від роду поселень трипільських,
З прадідівських земель трударів
Звучить вічная мова – вкраїнська,
Що вартує безцінних дарів.

Колосками шепоче у полі,
Проливається щедрим дощем,
Тихим шелестом листя тополі –
Вік нескорена вражим мечем.

Від лазурних небес – голубіє,
А звучить, мовби спів солов'я,
Сміх дитячий, щасливі надії :
Це все мова вкраїнська моя!

Процвітає барвінком у гаї,
Чистим струменем із джерела,
В колискових, що мама співає,
Із любов’ю дитині дала.

Зичить мужності батько для сина,
Славним лицарем бути завжди :
Щоб єдина була Україна,
Щоб не знала ніколи нужди.

Слово рідне – це вічність природи:
Наших пращурів міць, глибина.
Мова неньки – це мова народу!
Адже Мати і Мова – одна!

Слався, рідна моя Україно!
Возвеличуйся, отчеє слово!
В мене лише одна Батьківщина
І вкраїнська свята моя Мова!

Віра Носенко

_________________
Неможливо перетворити землю на рай, але потрібно завадити їй перетворитися на пекло.
(Патриарх Сербский Павел)

Ліна Костенко

Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде, її треба робить.

І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.

Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони - як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.

_________________
Неможливо перетворити землю на рай, але потрібно завадити їй перетворитися на пекло.
(Патриарх Сербский Павел)

Ліна Костенко

Хочеться чуда і трішки вина.
Дні пролітають, як сірі перони.
Чорний букет надвечір’я – ворони –
місту підносить струнка далина.
Що ж, я свій вік одробила сповна.
Що ж, я свій вік одробила по-людськи.
Дні облітають, як чорні пелюстки.
Хочеться чуда і трішки вина.
Доки ж ці пута, пора і звільнить.
Де ж ви, мої золоті пасторалі?
Літо літає і осінь дзвенить.
Розпач накручує чорні спіралі.
Де ж мого слова хоч би хоч луна?
Знову пішла Україна по колу.
Знову і знову, ще раз у ніколи?!
Хочеться чуда і трішки вина.

_________________
Неможливо перетворити землю на рай, але потрібно завадити їй перетворитися на пекло.
(Патриарх Сербский Павел)

Київські сни
Мені наснилися каштани над Дніпром,
Хрещатик, люд веселий на Майдані,
В красі Печерські схили первозданній,
Немов казковим писані пером.

Цвіт білих скіпетрів каштанових наснивсь,
Спокійний хід Славутиного плину,
Вже чистий, без Чорнобиля "полину",
І я з Дніпра цілющого напивсь.

І що нема у лаврі ворогів,
Й за Патріарха гріб вже нам давно не сором,
І кров ворожа сплила з берегів
Дніпрових аж у синє море.

І що Богдан у кам'янім скаку
Гука- ворожим лестощам не вір!
- Не на Москву тримаю булаву,
Нагадую забудькам про Сибір.

І кат з бульвару щез, й московських "плям"
На стінах зась - ранкові змили роси,
Не просить милості мадонна з немовлям,
І хлопчик у метро на хліб не просить.

І всюди чути рідну нашу мову,
Немов не в Києві то - в княжім Львові,
І повний радості отой квітучий сад
Приснився. І у всій поставі

Архістратиг, що береже той лад,
Стоїть в своїй великій славі.
Нараз, немов в туманній пелені
Все зникло, й зрозумів, що був у сні.
1994
Володимир Бандура.

_________________
Неможливо перетворити землю на рай, але потрібно завадити їй перетворитися на пекло.
(Патриарх Сербский Павел)

Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
© Леся Українка

_________________
Неможливо перетворити землю на рай, але потрібно завадити їй перетворитися на пекло.
(Патриарх Сербский Павел)

Как свеча сгорает наша жизнь...
Не успеешь даже оглянуться...
Ты за каждый миг её держись,
Ведь назад уже нам не вернуться...
Тратим мы себя по пустякам,
Забывая, что бегут минуты,
Оставляя меньше время нам,
Чтоб успеть ПРОСТИ сказать кому-то...
Заглянуть в любимые глаза,
И почувствовать любви дыханье...
Не поставишь жизнь на тормоза,
И не выключишь её сознанье...
Как суметь нам их не растерять,
Жизни драгоценные минуты...
Как суметь нам побыстрей понять,
Мы должны себе... а не кому-то...
Галина Воленберг

_________________
Неможливо перетворити землю на рай, але потрібно завадити їй перетворитися на пекло.
(Патриарх Сербский Павел)

Прочитала на сайті уривки з книги "Сліди на дорозі" на одному диханні. Страшні. Але ніби проживаю їх поруч з автором.
Треба замовити книгу

_________________
Іра

А я, останнім часом, підсіла на фентезі.. , чогось не можу читати нічого серйозного...

_________________
Неможливо перетворити землю на рай, але потрібно завадити їй перетворитися на пекло.
(Патриарх Сербский Павел)