Місяць тому прибилося до нас руде кошеня. Якраз були вітряні морози і голод з холодом пересилили страх, бо мої казали шо за два тижня до того бачили малого, крутилося по ділянці.
Коли у 2013 році помер наш кіт, а ми прожили з ним 18 років, зарікалася більше не брати тварин.
Є Бєлка, дачна кицька. Її 7 років тому разом з усім виводком сестер/братів принесла дачна Муся. Вижили дві киці - Бєлка і Фєня. Згодом померла Муся, дівок стерелізували. Щодено зимою приходили сусіди годувати, та й ми частенько приїзжали. Минулося три роки, раптово помирає Фєня, залишилася Бєлка сама
Вдвох легко відбивалися від непрошених, а одній вже страшно, тож 4ий рік поспіль тягаємо Бєлку на зимівлю до квартир. З весни до осіні постійно хтось на дачі, найстрашніше це зима! І тут ще одне притільопало...
Не витримала, здалася
Дуже шкода стало малого, не вижив би сам.
Тиждень придивлялися до нього. Ночував в шубі на вєранді, а вдень лазив по вулиці разом з нами.
Відразу показала лоток, погребла, сказала: "Сюди в туалет!". Відповів: "Ясно!
" І в першу же ніч сходив у лоток
Тільки по ночам користувався штучним туалетом, вдень бігав закапував по вулиці.
Три дні з'їдав усе до останньої краплинки (малюнки Гері Петерсона точнісенькі!):
Ні грамулічки не залишав їжі, був схожим на справжню кульку, з якої стирчали лапки і хвіст. Наприкінці 4го дня вперше відійшов від миски з залишками творога. Не надовго, за 20 хвилин повернувся і доїв, але все ж прогрес!
Декілька днів жив без імені, стали думати як назвати. У сусідів є схоже руде кошеня, на півроку старше за нашого, тож Рудік було зайняте. Перебрали всі знайомі котячі ім'я, потім собачі
потім полізли в наш інтернет, потім дивилися западні варіанти імен і тут дійшло, що кошеня за коліром схоже на квітковий мед
Медовічком же не назвеш, тож давай візьмем англійський варіант honey, тобто Хані, Ханік! Малеча просто вилитий Ханік, дуже йому воно пасує
Згодом знайшлася ще одна зачіпка, чому ім'я пасує - окрас морди. Здалля нагадує собою алкоголіка, тож іноді стає Хануріком
За два дні Ханік запам'ятав своє ім'я
Тепер у нас є Бєлка і Ханік
і обидва за окрасом названі.
Минувся тиждень і заплановано повезли котів до квартири. Бєлку, як завжди, у котячому кошику, а Ханіка просто на руках тримала. Напередодні поїздки сіла з ним в машину, показала, аби призвичаївся. Злякався трошки, але обнюхав, заспокоївся і вдруге спокійно зприйняв салон. Поїхали. Раптом став стовбчиком на руках і мало не заплакав, аж голос прорізався, бо до того лише пищав, не нявкав. Не виривався, не драпався, деякий час уважно-уважно дивився, запам'ятовував дорогу аби повернутися раптом шо, потім ліг і всю поїздку спокійно їхав втупившись мені в коліна - закінчилося місце на диску, пам'ять заповнилася
В квартирі відразу з виглядом господаря пішов вивчати що до чого. Протягом вечора три рази показала де стоїть туалет. Спитала: "Зрозумів куди?" Відповів: "Звичайно!" І в першу ж ніч знайшов лоток
Бєлка спершу виявилася ревнивою сучкою
Швидко лапою по морді пояснила, шо коли вона їсть до її миски краще не лізти
День погарчала, пошипіла, проте кицька розумна і на пояснення: "Не чіпай, він з тобою житиме", потроху змирилася
Тепер обидвоє дивляться телевізор, ходять в один туалет, сплять, вилизують одне одного і гасають по квартирі
Єдине, що Бєлка досі не розуміє, чому це її щіточкою чешуть якусь руду морду?
Кошеня кмітливе, слухняне і з шилом в жопі
а його мурчання мабуть і до сусідів чути!
Поки ще не вирішили чи буде чисто квартирне, чи разом з Бєлкою кататиметься на зимівлю. Час до весни є.